Стабілізуючий ефект етиленгліколю для ізо- та гетерополівольфраматів у водно-етиленгліколевих розчинах

Анотація

У магістерській роботі методами рН-потенціометричного титрування та математичного моделювання з використанням програми CLINP 2.1 в інтервалі кислотності Z = ν(HCl)/ν(Na2WO4) = 0,00 ÷ 2,50 досліджено процеси утворення ізополівольфрамат-аніонів (ІПВА) у підкислених водноетиленгліколевих розчинах WO4 2- – H2O – H+ – NaCl – C2H4(ОН)2 з об'ємною часткою φ(C2H4(OH)2) = 10 ÷ 50 об. % та іонною силою I(NaCl) = 0,1 ÷ 0,5 моль/л за температури 25ºC. Було підібрано моделі рівноважних процесів, які адекватно описують експериментальні залежності pH = f(Z), для яких методом Пітцера розраховано логарифми термодинамічних констант і розраховані стандартні енергії Гіббса реакцій утворення ІПВА з WO4 2- і Н+ за різного складу змішаного розчинника. Було синтезовано та структурно охарактеризовано дві не описаних раніше в літературі солі: ізополівольфрамат із аніоном паравольфрамату-Б [Na(C2H4(OH)2)]2Na8W12O40(OH)2∙C2H4(OH)2∙11H2O та гетерополівольфрамоніколат(ІІ) із аніоном зі структурою Андерсона [Na(C2H4(OH)2)]2Na2[Ni(OH)6W6O18]∙6H2O. За допомогою теорії функціоналу щільності (DFT) було уточнено ІЧ-спектр та ідентифіковано будову аніону зі структурою Андерсона у складі сполуки Na3Mn0,5[Mn(OH)6W6O18]∙nC2H4(OH)2∙mH2O. Вперше запропоновано схеми взаємопереходів ІПВА для систем WO4 2- – H+ – H2O – NaCl – C2H4(OH)2.